hydra зеркало Остров Кодеиновый сироп Lean Purple Drank

Э, братаны, приветствую всех на борту! Вот хочу вам рассказать свою историю, как я стал настоящим наркоманом гопником и открыл для себя талант рисования непотребства. И не забудьте, что я всё это пилю на сленге, поэтому не шмогликайте, а просто трапте и наслаждайтесь!

Дело было так: однажды, развлекаясь в своей компании, мы решили зайти в одну подневольную лавку с закладками. Видим такую откровенную дрянь, говорят, это кодеин. Я думаю, почему бы и не попробовать? Такой наркотик - именно то, чего мне не хватало в моей жизни!

Закупился я этой децилой и принял дозу. Что могу сказать? Это было охуенно! Как я вообще раньше жил без этой жидкой дряни? Чувствовал себя, как бошечка на марихуане - улётное соцветие, знаете ли. Я просто начал трэпить на всю катушку, облажался весь этот мир трипов и галлюцинаций.

Но вот что у меня появилось после этого - страшная зависимость. Я уже не мог жить без своей дозы кодеина, и ни один день не проходил без этой дряни. Решил я, что такая ситуация не моя - нужно что-то менять, нужно найти другую аддикцию, чтобы разнообразить свою жизнь.

И тут ко мне пришла мысль - а почему бы не попробовать рисовать? Ведь, говорят, наркотики открывают настоящие таланты! Я схватил кисточку и акварель, и начал экспериментировать. Решил рисовать непотребство, такое криповое и сумасшедшее, чтобы отразить своё состояние.

И вот, сидя в своей грязной комнатушке, с причёской на «чеку», начал читить свои наркотические идеи на холсте. И да, я был в полном трипе, когда это делал! Картины получались какие-то космические, с причудливыми фигурами и яркими цветами. Выходило ну просто морфон, вот честное слово!

Ох, как я любил это состояние, когда мои идеи исходили прямо из моей подсознания и попадали на бумагу!

И я продолжал экспериментировать и рисовать дальше. Мои картины становились всё более и более криповыми и абстрактными. Я использовал разные техники, от графики до акрила, чтобы передать всю свою боль и эйфорию.

Мои работы вызывали недоуменные взгляды окружающих, но мне было всё равно. Я ведь не для них рисую, а для себя! И ради того, чтобы показать, что наркоманы тоже могут быть творческими и вдохновленными!

Однажды мой друг-наркоман посмотрел на мои картины и сказал: "Братик, ты просто мастер кайфовой живописи! Ты должен показать всем, что такое настоящее искусство!" Это меня вдохновило ещё больше.

Я начал выставлять свои работы в декорированных подвалах, на нелегальных вечеринках и курортах для наркоманов. Мои картины были полны яркости и эмоций, и каждый, кто видел их, впадал в полный трэп!

Но, к сожалению, рисование наркотиков тоже имеет свои последствия.

Только представьте, сколько я себе нашляпал этой жидкой дряни! Мои друзья и соратники были просто в шоке от такого объёма. Но умных советов от них я не принимал, ведь они жили своим скучным обычным жизнями, не познавая всего, что связано с этим наркотическим искусством!

Но, в конечном итоге, моя зависимость начала подташнивать меня, как делает это качкам после тренировок. Я осознал, что моё творчество лежит в руинах. Я перестал получать наслаждение от наркотиков и от рисования.

Моя жизнь кардинально изменилась после того, как я покинул мир наркотиков и обратился к помощи профессионалов. Я начал заниматься спортом, открыл для себя другие увлечения и общался с людьми, которые не имели ничего общего с наркотиками.

И, самое главное, я начал рисовать снова, но уже без всякой дряни в организме. Мои картины стали другими - более реалистичными, но всё же сохраняющими отпечаток моего предыдущего опыта. Я использовал это, чтобы передать эмоции и историю моей борьбы.

Мои работы теперь вызывают совершенно иное восприятие у зрителей.

Так что, братва, не важно, чем ты увлекаешься или куда погружаешься. Важно, чтобы ты сам был счастлив и наслаждался каждым моментом. Ведь каждый из нас может найти свою уникальность и выразить её через искусство!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!